📣📣📣 Рубрика "Ювіляри"
#Талант_великий_багатогранний_
#13_березня_Штонь_Григорій_Максимович
(до 80 річчя від дня народження)
Шепетівська міська бібліотека №1
Григорій Максимович Штонь видатний український письменник і вчений-мовознавець, лауреат Шевченківської премії. За цим ще стоїть кілька спеціалізацій – літературознавець, поет, прозаїк, кінодраматург, професор.
Народився в с. Вербовець на Тернопільщині. Батьки подалися за кращим життям до далекого Сибіру. Та це не завадило йому повернутися на Батьківщину, де він буквально проріс рідною мовою, якою володіє приголомшливо.
Письменник принциповий (руба правду в очі) у різних жанрах – критика, поезія, романістика, п'єси, есеї, оповідання, сценарії. Григорій Максимович створює непересічні твори і вирізняється вражаючою стилістичною розмаїтістю в царинах лірики, документалістики, психологічно-філософського реалізму і фантасмагорій.
Народився Григорій Максимович 13 березня 1941 р. в с. Вербовець Тернопільської області.
➡️Освіта: Дрогобицький педагогічний інститут (1963-1967, вчитель російської мови та літератури), та аспірантура при Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка АН України (1970-1973).
➡️Кар’єра: Працював молодшим, старшим науковим співробітником, заступником директора з наукової роботи Інституту літератури НАНУ(1973-2000), а з 2001 ‑ професором кафедри історії української літератури і шевченкознавства Київського національного університету ім.Т.Шевченка.
➡️1999 захистив докторську дисертацію «Духовний простір української ліро-епічної прози». Член Національної спілки письменників України з 1982 року.
➡️Автор понад 200 літературно-критичних і наукових праць, монографій, збірок поезій: «Становлення нової людини і літературний процес» (1978), «Романи Михайла Стельмаха» (1985), «Анатолій Дімаров» (1987), «Духовний простір української ліро-епічної прози» (1998). Автор прозових книг: «Пастораль» (1989), «Тернова мушля» (1997), «Пообіч часу» (2004), поетичних збірок: «Візії» (1995), «Затока лун» (1999), романів: «Затіння» (1993), «Суд» (1999), «Рай» (2001), «Містраль» (2002), «Форум вічно живих» (2003), «Нічні сонця» (2006), «Ексклюзив» (2006), кіносценаріїв: «Чорна рада» (1991, за творами П.Куліша), «Страчені світанки» (1995), документальних кіносценаріїв: «Розкажи про мене» (про Г.Косинку; 1989), «Брати» (про Григора і Григорія Тютюників; 1991), «Ой горе тій чайці...» (про І.Мазепу; 1992), «Сторозтерзаний Київ» (1992).
➡️Автор портретів І.Кавалерідзе, Т.Мельничука, Б.Рубчака та ін.
Прототип професора Чмоня з роману Олександра Ірванця «Рівне/Ровно».
