Василь Герасим’юк – досить оригінальний поет, представник постмодернізму. Його художній палітрі притаманні умовно-асоціативні форми, використання міфологічної поетики, постійний інтерес до складних порухів духовного життя людини. Загальнолюдське і національне органічно поєднується у поезії митця.
У творчості В.Герасим’юка чимало свіжих поетичних знахідок. Його вірші – це спроба новими засобами, новими барвами, в новому ритмічному ключі ввійти у світ поезії, розкрити душу людини, найтонші її порухи. І, на мій погляд, він це зробив якнайкраще.
“Я виріс під розпач трембіт”, – пише Герасим’юк, згадуючи нелегке життя свого народу.
📌Василь Дмитрович Герасим’юк народився 1956 року в місті Караганда (Казахстан) у родині репресованих, яка того ж року повернулася у рідні Карпати.
📌Закінчивши філологічний факультет Київського університету імені Т. Г. Шевченка, працює на видавничій роботі.
Василь📌1972 року у журналах “Дніпро” і “Ранок” з’явилися перші поетичні публікації Герасим’юка. Дебютна книжка поезій побачила світ десять років по тому у видавництві “Молодь” (“Смереки”, 1982).
Наступні збірки:
“Потоки” (1986),
“Космацький узір” (1989),
“Діти трепети”(1991),
“Осінні пси Карпат” (1998),
“Серпень за старим стилем” (2000).
